Полтавські підземелля
Археологічні пам’ятки державного значення, взяті на облік 10 грудня 1945 р.
Включають у себе підземні ходи, що знаходяться в районі Соборного майдану, Першотравневого проспекту, вулиць Комсомольської, Круглої, Сковороди, на території колишнього Полтавського кадетського корпусу, парку "Перемога" та інших місцях. У полтавських підземеллях знаходили рештки майолікової кераміки, фрагменти глиняного посуду, різноманітні речі, посуд 17 ст. Свій початок полтавські підземелля ведуть з часів Київської Русі, від природних печер, що використовувалися жителями в давнину як схованки від ворога, фундаментальні підземні укріплення, вірогідно, споруджувалися й в період, коли край входив до складу Великого князівств Литовського: у 1430 р.
Полтава була подарована великим князем литовським Вітовтом Олександру Глинському, який збудував тут укріплення, що згодом стало складовою частиною Полтавської фортеці 17-18 ст. Під час Північної війни 1700-1721 рр., напередодні облоги Полтави шведами, підземелля були укріплені і розширені, використовувалися захисниками міста під час облоги. Підземні ходи густою мережею пронизували не лише територію фортеці (Старого міста; теперішня територію Соборного майдану, колишнього Успенського собору, Спаської церкви, краєзнавчого музею, пл. Конституції, Інститутської гори), але й форштадту (передмістя; від Сонячного і Петровського парків до Круглого провулку, за територією Полтавського кадетського корпусу — з півдня на північ та від вул. Паризької Комуни до вул. Шевченка — із сходу на захід).
У форштадті в різні часи зафіксовані провали, які підтверджують наявність ходів у районі теперішніх вулиць Жовтневої, Комсомольської, Гоголя, Котляревського, Шевченка та ін.
Дослідники (І. А. Зарецький, В. О. Бучневич, Л. В. Падалка та ін.), а також старожили міста підтверджують місця знаходження майстерно спорудженої системи лабіринтів, входів, виходів-лазів, люків типу колодязів для спуску в підземелля. Здебільшого вони знаходилися на глибині 3-6 сажнів (6,3-12,6 м) від поверхні землі. Висота їх була в людський зріст і більше, а ширина сягала 2,5-3 м. Існували й великі підземні льохи. Входи до підземель були під церковними та ін. фундаментальними спорудами, від яких кількома відгалуженнями вели в різці боки — до іншої церкви, до мурів фортеці, в напрямку річки чи монастиря.
Під час забудови Полтави у повоєнні роки, а то й випадково виявлені підземелля за межами Старого міста й форштадту: в районі вулиць Фрунзе і Бояна, на Кобищанах та в інших місцях. Є підземелля й на Монастирській горі. Залишки таких укріплень зберігалися до кінця 19 - початку 20 ст. у Великих Будищах (тепер Диканського району), Опішні (тепер Зіньківського району), Старих Санжарах (тепер с. Решетники Новосанжарського району), Кобеляках, Біликах (тепер Кобеляцького району), Лубнах, поблизу давньої Голтви (тепер села Говтва і Приліпка Козельщинського району), поблизу Лохвиці та Вергунів (тепер Хорольського району), в ін. місцях.
Джерела:
- В. Н. Жук. Сторінки про підземелля Полтави та інших стародавніх міст-фортець Полтавщини
- Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. 2-е изд. Исправл. и дополн. Полтава. 1902 г. Стр. 279-285