Історія Полтави

Музичне училище Російського музичного товариства
Видання паперового магазину Лоповок і Кайдановський

Засновником і першим його директором був скрипаль і викладач Д. В. Ахшарумов (1864-1938), заступником директора – піаністка Н. М. Головня. Училище мало три відділи: фортепіанний, сольного співу, оркестровий. Загальноосвітні предмети вивчалися в обсязі перших чотирьох класів чоловічої гімназії. Плата за навчання – 50-150 крб. на рік. У 1904 р. тут працювало 17 вчителів гри на фортепіано (Густав Бергер, закінчив Берлінську консерваторію, Н. М. Головня, М. В. Берковська, А. М. Гофман та інші), 6 – сольного співу (Ф. П. Левицький, Роберт Таманті, В. О. Дроздова-Диковська, М. М. Денисенко, перша вчителька народного артиста СРСР І. С. Козловського та інші), 7 – гри на скрипці, 1 – клас альта, 8 – клас віолончелі, 6 – класу контрабас, 3 – духових (дерев’яних та мідних) – флейта, кларнет, 4 – гобой, 3 – фагот, 5 – мідних (полтавський диригент О. Г. Єрофеєв, 1884-1968), 2 – клас арфи (Н. М. Головня, М. В. Тойман), 2 – клас ударних інструментів. Мову і літературу викладав В. О. Щепотьєв. Училище мало симфонічний оркестр (диригент Д. В. Ахшарумов) та оперний клас (керівник Ф. П. Левицький). Ці два художні колективи обумовили організацію у 1919 р. Полтавського оперного театру. У 1921-1923 рр. керівником хорової капели був О. В. Свєшников (1890-1980; російський хоровий диригент і музичний діяч, народний артист СРСР, Герой Соціалістичної Праці).

Перший симфонічний концерт у новому приміщенні училища відбувся 20 березня 1916 р., під час якого було виконано: увертюру до опери “Руслан і Людмила” та “Арагонську хоту” М. Глінки, “Героїчну фантазію” і балетну сюїту з опери “Фереморс” А. Рубінштейна, “Світанок на Москві-ріці” М. Мусоргського та “Урочисту увертюру 1812 р.” П. Чайковського. Потім концерти відбувалися регулярно.

Спочатку училище містилося у будинку на розі вулиць Петровської та Протопопівської (сучасні вул. Леніна та Котляревського: тепер тут – обласне управління науки та освіти), а з 1916 р. – у спеціально спорудженому для музичного училища 3-поверховому будинку з забезпеченням звукової ізоляції між класними кімнатами, з двома фойє і концертним залом на 1200 місць (арх. Т. Я. Гардасевич; тепер тут – Палац дитячої та юнацької творчості (колишній Палац піонерів), вул. Пушкіна № 30).

У 1917 р. порушувалося питання про реорганізацію училища на консерваторію. Після Жовтня 1917 р. училище стало державним і готувало фахівців для професійних музичних установ, керівників самодіяльних хорів та оркестрів.