Історія Полтави

Діяв також під назвою “Оперний трудовий колектив”. Організатор та художній керівник — директор Полтавського музичного технікуму, у майбутньому головний диригент оперних театрів України, Горьковського театру опери та балету О. Г. Єрофеєв. У складі трупи в різний час працювали диригенти В. М. Верховинець, І. Гітгарц, балетмейстер Джемшеров, режисери Вовчик, С. Коробов, Муравйов, Юнгвальд-Хількевич; українські співаки: П. Авраменко, Зосимович, І. С. Козловський (народний артист СРСР, Герой Соціалістичної праці; у 1919—1924 рр. служив у Червоній Армії і брав участь у виставах Полтавського театру), Костюченко, В. Полив’яний, О. Д. Ропська, К. Старостинецька, російські оперні актори: Арсеньєва, Бартош-Седенко, М. Дніпрова, Зложинський, М. Зубов, Завалов, Милославський, І. Плішаков, Торвик-Гарло, Уфімський. У деяких виставах брали участь гастролери, зокрема Дніпрова, Ф. Лабінський, М. Манська, П. Цесевич та інші. У репертуарі — “Тарас Бульба”, “Наталка Полтавка” М. Лисенка, “Катерина” М. Аркаса, “Пікова дама” П. Чайковського, “Демон” А. Рубінштейна, “Дубровський” Е. Направника, “Фауст” Ш.Гуно, “Трубадур” Дж. Верді, “Кармен” Ж. Бізе, “Паяци” Р. Леонкавалло, “Сільська честь” П. Масканьї. Ставились комічні опери і оперети: “Сільва” I. Кальмана, “Корневільські дзвони” Р. Планкета та ін. Всього було поставлено 21 оперу і 3 оперети. Існував з перервами до 1929 р.