Історія Полтави


Сайт Бориса Тристанова

↵ Повернутись на головну
Підтримка проекту:

Карта ПриватБанку
4149 4390 0512 1235

Історія Полтави

Сайт Бориса Тристанова

Покровська церква

Споруджена у 1764-1770 рр. у м. Ромнах останнім кошовим Запорізької Січі Петром Калнишевським та Давидом Чорним, про що свідчив різьблений напис на одвірку західних дверей.

Від імені замовників нагляд за будівництвом здійснюовав роменський житель В. Кривошия. Стояла на Полтавській вулиці, на схилі Покровської гори при в’їзді до міста з боку Засулля, була однією з головних архітектурних домінант Ромен. На поч. 20 ст. рядом було споруджено однойменну муровану церкву, а дерев’яна пам’ятка підлягала знесенню, її досліджували у 1901 р. М. О. Макаренко, у 1905 р. – Л. Падалка. Завдяки публікації М. Макаренка у журналі “Искусство и художественная промышленность”, Покровська церква, як видатна пам’ятка дерев’яної монументальної архітектури доби українського відродження, стала широко відомою. Імператорська археологічна комісія прийняла рішення про необхідність її збереження. Завдяки сприянню полтавського архієпископа Іоанна і заснованого ним церковного музею ухвалено рішення про перенесення церкви до Полтави.

У 1907 р. її повторно дослідив М. О. Макаренко, а архітектор-реставратор П. П. Покришкін виконав точні архітектурно-археологічні обміри. У 1908 р. стараннями Полтавського церковно-археологічного комітету Покровська церква була розібрана, перевезена з Ромен до Полтави і зібрана на новому місці – у межах садиби резиденції архієпископа, на розі вул. Архієрейської і Монастирської (тепер вул. В. Козака і Монастирської). Це був перший на Україні приклад наукової музеєфікації пам’ятки народної архітектури.

Покровська церква була складена з дубових брусів, за планом належала до хрещатих з невиділеним центром храмів, з гранчастими раменами просторового хреста. Зруби стін мали помітне звуження догори, що разом з двозаломними верхами створювало так звану телескопічну перспективу. Завершувала будівлю живописна група верхів. З великою майстерністю знайдено гармонійне співвідношення маси стін і маси верхів з їх урочистою динамікою. Внутрішня висота центральної дільниці становила 25,5 м, бічних – 21 м. Рукави просторового хреста сполучалися з центром широкими просвітами 11-метрової висоти, завдяки чому утворювався єдиний внутрішній простір, над яким “ширяли” ілюзорно невагомі 5 верхів. Інтер’єр пам’ятки був підкреслено аскетичним, розрахованим на різкий контраст з пишним 4-ярусним різьбленим позолоченим іконостасом рокайлевого характеру, виконаним осташківським різьбярем Сисоєм Шалматовим. У складі іконостасу були унікальні царські врата, кругла дерев’яна поліхромна скульптура барочного характеру.

Деревянные резные фигуры, изображающие: Аарона и Моисея, Иоанна Крестителя и Иоанна Богослова.
XVIII век. Из Покровской церкви г. Ромен. Возможно выполнены Сысоем Шалматовым.
Из книги В. Трипольского “Полтавское Епархиальное Древлехранилище. Указатель”.

 

Покровську церкву у Полтаві замалював О. Г. Сластіон, у 1920-х рр. дослідив С. А. Таранушенко. Під час Великої Вітчизняної війни згоріла.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 686-687