Історія Полтави


Сайт Бориса Тристанова

↵ Повернутись на головну
Підтримка проекту:

Карта ПриватБанку
4149 4390 0512 1235

Історія Полтави

Сайт Бориса Тристанова

Полтавський педагогічний університет ім. В. Г. Короленка

Полтавський педагогічний університет ім. В. Г. Короленка — вищий навчальний заклад. Заснований у 1914 р. як Полтавський учительський інститут.

Це був середній навчальний заклад, де працювали, крім директора, 6 викладачів, священик і лікар. Викладалися: закон божий, російська мова, математика, історія, географія, природознавство, фізика, малювання, креслення, чистописання, гімнастика. Були устатковані кабінети: природничо-історичний, фізичний, хімічний, а також спеціальне гімнастичне містечко та дві бібліотеки – фундаментальна і студентська. Термін навчання – трирічний. Містився на вул. Фабрикантській № 1 (тепер вул. Балакіна № 10, житловий будинок.), а після 1917 р. – на вул. Ново-Кременчуцькій № 12 (тепер вул. Лідова, житловий будинок).

Будівля Полтавського учительського інституту по вул. Балакіна, 10 (1950-і рр.)

 

У липні 1919 р. учительський інститут перетворено на педагогічний. У 1918 р. відкрито історико-філологічний факультет майбутнього університету (вул. Шевченка № 20, цей намір так і не був здійснений). У 1920 р. Полтавський педагогічний інститут уже мав три відділення: словесно-історичне, природниче та фізико-математичне. Лекторський склад — 25 чоловік. Загальне керівництво інститутом здійснювала рада, яка складалася з викладачів та студентів. Кожне відділення мало свою раду. Бібліотека інституту налічувала 2413 одиниць зберігання. 14 квітня 1921 р. створений Полтавський інститут народної освіти (ІНО) шляхом об’єднання Полтавського педагогічного інституту та Полтавського історико-філологічного факультету університету. 22 квітня 1921 р. відбулося перше засідання ради ІНО. У 1921—1922 рр. інститут мав два відділення: природничо-математичне та словесно-історичне. У 1922—1923 навчальному році був створений факультет соціального виховання з спеціалізацією на 3-у курсі по циклах: індустріальний (математика і фізика), суспільствознавчий, сільськогосподарський.

У липні 1921 р. Полтавський губвиконком передав для ІНО приміщення колишньої приватної гімназії Н. О. Старицької (тепер на цьому місці новий будинок с. ш. № 6), наприкінці 1923 р. — приміщення 2-ї чоловічої гімназії (тепер старий корпус університету, вул. Остроградського № 2). Водночас в інституту було відібрано будинок колишньої гімназії Н. О. Старицької. Цю втрату компенсували передачею ІНО колишньої Полтавської жіночої художньо-ремісничої школи ім. С. С. Хрульова (ріг вул. 1100-річчя Полтави та Жовтневої), де напередодні Великої Вітчизняної війни містився філологічний факультет. У 1922 р. в ІНО працювало 34 викладачі та 18 чоловік адміністративного апарату, навчалося 369 студентів. На 1 січня 1924 р. було 22 викладачі, 5 лаборантів, 16 чоловік адміністративного апарату та 202 студенти. У 1929—1930 р. в ІНО навчався 821 студент. Широкою популярністю користувався хор інституту, яким керував український композитор професор В. М. Верховинець.

24 серпня 1930 р. ІНО перетворено на Інститут соціального виховання, а в 1933 р. — на педагогічний інститут з факультетами: фізико-математичним, природничо-географічним, історичним, філологічним та дошкільним відділенням. З початку 1931—1932 навчального року при інституті соцвиховання почало працювати заочне відділення. У 1936 р. при Полтавському педагогічному інституті створений Полтавський учительський інститут з мовно-літературним та фізико-математичним факультетами. Напередодні війни у Полтавському педагогічному інституті діяло 15 кафедр, на яких працювало 66 доцентів, 6 старших викладачів і 29 аспірантів. На 4-х факультетах інституту навчалось 1500 студентів стаціонарно і 1400 заочно. За довоєнні роки інститут підготував понад 3500 учителів. Бібліотека налічувала близько 160 тис. одиниць зберігання. На початку Великої Вітчизняної війни частину майна і групу студентів евакуйовано в Тюмень, інші пішли на фронт, у підпілля, партизанські загони.

 

Навчальний корпус інституту в 1943-1944 рр.

 

21 жовтня 1943 р. Полтавський педагогічний інститут та Полтавський учительський інститут відновили роботу. Станом на 6 жовтня 1944 р. в них навчалось 397 студентів. Заняття проводилися в пристосованих приміщеннях, бо будинки інститутів були спалені. У 1951 р. учительський інститут ліквідовано, але навчання в ньому на стаціонарі тривали до 1954 р., а окремі студенти закінчували інститут ще у 1957 р.

 

Фізико-математичний факультет.
Вул. Сковороди, 4 (фото 1951 р.)

 

У грудні 1949 р. Полтавському педагогічному інституту присвоєно ім’я В. Г. Короленка. Протягом 50-х рр. було відбудовано приміщення по вул. Остроградського № 2, споруджено гуртожиток для студентів. У 1977 р. введено до ладу новий 4-поверховий корпус, устатковано 20 типових навчальних кабінетів, 15 лабораторій, 6 навчальних майстерень, ство-рено 6 кабінетів-тренажерів педмайстерності. У 1979 р. закінчено будівництво третього гуртожитку на 550 місць, відкрито їдальню на 250 місць та спортивний корпус. Став до ладу профілакторій на 100 місць. У 1990 р. закінчено будівництво четвертого гуртожитку на 460 місць. На 1990 р. на 7 факультетах (історичному, філологічному, фізико-математичному, біологічному, початкових класів та загально-технічних. дисциплін) стаціонарного та заочного відділень навчалось 6,5 тис. студентів. Інститут мав 27 кафедр, на яких працювало 386 викладачів, у т. ч. 5 докторів, професорів і 140 кандидатів наук і доцентів. Бібліотека інституту (понад 500 тис. одиниць зберігання) має три студентські читальні зали та один зал для викладачів.

 

 

Факультет природознавства і ректорат
(фото 1951 р.)

 

Знесення адмінкорпусу ПДПІ.
Приблизно 1974 р.

 

У Полтавському педагогічному інституті працювало чимало визначних учених, серед них професори Харківського університету Д. І. Багалій та М. Ф. Сумцов, а також В. О. ЩепотьєвН. Ю. Мірза-АвакянцВ. М. ВерховинецьО. А. ПобєдоносцевІ. Ф. РибаковО. М. РоманськийМ. X. Фарбар та ін.

У 1914—1917 рр. в учительському інституті навчався радянський педагог і письменник А. С. Макаренко, у 1936—1938 рр. — заслужений учитель УРСР (з 1948), член-кореспондент АПН РРФСР (з 1557), Герой Соціалістичної Праці (з 1968) В. О. Сухомлинський. У 1949 р. учительський, а в 1954 р. педагогічний інститут закінчила вчителька одеської с. ш. № 32, Герой Соціалістичної Праці (з 1978) Н. Ю. Войтенко (дівоче прізвище Гориславець).

В інституті в різні роки також навчалися український фізик, академік АН УРСР М. В. Пасічник, фізик, лауреат Державної премії, уродженець с. Жирківки Машівського району, проф. Д. Д. Іваненко, доктор фізико-математичних наук Є. П. Нечипоренко, доктор історичних наук, професор О. К. Касименко (у 1926 р. закінчив ІНО), Герої Радянського Союзу А. І. Дробаха та П. Ф. Клепач, генерал-полковник Г. Ф. Григоренко, письменники О. Д. ІваненкоМ. С. БілецькийЛ. П. Бразов (Безобразов)Ю. 3. ЖилкоО. І. КовінькаА. І. КостенкоК. О. ЛавруновГ. Й. МайфетП. К. МостовийМ. К. ПойдеменкоБ. М. ЧіпІ. А. ЧервонищенкоТ. Г. НікітінЯ. І. Шутько, заслужені працівники культури УРСР Д. П. КальнийМ. Д. ОніпкоН. К. Штельмах та ін.

У 1984 р. відкрито музей історії Полтавського педагогічного інституту, експонати якого розміщені в 211 і 317 аудиторіях та вестибюлі 2-го поверху корпусу № 2. Крім того, в інституті діють: музей А. С. Макаренка (з 1977, аудиторія 14); музей В. О. Сухомлинського (з 1977, аудиторія 18); музей українського вченого-винахідннка Ю. В. Кондратюка (з 1980, аудиторія 123); аудиторії музейного типу — В. Г. Короленка (з 1977 р., аудиторія 410); І. П. Котляревського (з 1978 р., аудиторія 413); уродженця Полтави, математика, академіка Петербурзької АН М. В. Остроградського (з 1981 р., аудиторія 316); уродженця Миргорода, академіка АН СРСР, історика Б. Д. Грекова (з 1986 р., аудиторія 46) та ін. У Полтавському педагогічному інституті — понад 30 колективів художньої самодіяльності, у т. ч. 4 хори, студентський театр, капела бандуристів. Наймасовіші з них — самодіяльна народна хорова капела, самодіяльний український народний хор “Калина”, який у вересні 1982 р. став лауреатом республіканської комсомольської премії ім. Миколи Островського. В інституті систематично проводяться історико-краєзнавчі конференції, Гоголівські, Макаренківські та ін. читання і конференції. У 1935—1936 рр. інститут відвідали українські і російські письменники П. ТичинаМ. БажанЛ. ПервомайськийП. АнтокольськийО. Безименський (див. “Радянський педагог”). Розташований на вул. Остроградського № 2 та № 3.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 756, 778, 767-769

Фотографії надані Андрієм Володимировичем Ткаченко, доктором педагогічних наук, доцентом ПДПУ ім. В. Г. Короленко