Історія Полтави


Сайт Бориса Тристанова

↵ Повернутись на головну
Підтримка проекту:

Карта ПриватБанку
4149 4390 0512 1235

Історія Полтави

Сайт Бориса Тристанова

Полтавський повіт

Полтавський повіт — адміністративно-територіальна одиниця. Створена в 1775 р. з частини території Полтавського полку в складі Новоросійської губернії

 

План Полтавського повіту

План Полтавського повіту

Видання Книжкового маг. С. М. Шилянського

 Указом від З0 березня 1783 р. віднесений до Катеринославського намісництва, З0 листопада 1796 р. — до Малоросійської губернії, з 27 лютого 1802 р. — у складі новоутвореної Полтавської губернії. Центр — м. Полтава. Річки: Ворскла, Коломак, Говтва. Ліси займали менше 8 відсотків площі. На час реформи 1861 р. в повіті було 40 цензових дворян: Кочубеї, Попови, Мосолови, Старицькі, Бабаніни, Зеньковські (Заньковські). 34 % селян на цей рік були кріпаками. Вони одержали в наділ у середньому по 1,2 десятини землі на ревізьку душу, державні селяни — по 2,3 десятини. Посівна площа на 1901 р. — 109 572 десятин. Було розвинуте садівництво й городництво.

Скотарство через відсутність вільних земель промислового значення не мало. Фабрично-заводська промисловість (за даними В. П. Семенова) виробляла продукції на суму понад 2600 тис. крб. за рік при кількості робітників 1500 чол. Із промислових підприємств виділявся єпархіальний свічковий завод на хуторі Дейкалівка (тепер село) Полтавського району. У маєтку Кочубеїв у Диканьці розвинуті були винокуріння, пивоваріння, борошномельна промисловість. У значний осередок кустарних промислів виросло волосне містечко Решетилівка (чоботарство, виробка овчин і пошиття кожухів, виготовлення килимів, розведення решетилівської породи овець і збут смушків).

За переписом 1897 р. населення в повіті — 227 570 чол. За переписом 1900 р. сільських населених пунктів — 645, сільських громад —226, селянських дворів — 27 253, сільського населення — 176 339 чоловік. Волостей 20: Байрацька, Баляснівська, Братешківська, Василівська, Васильцівська, Демидівська, Диканська, Єлизаветинська, Мачуська, Микільська, Первознанівська, Піщанська, Площанська, Полтавська, Руновшинська, Решетилівська, Старосанжарська, Супрунівська, Тахтаулівська, Чутівська. Через територію повіту пролягли лінії Харківсько-Миколаївської та Києво-Полтавської залізниць та гілка Полтава — Костянтиноград. На початку 1923 р. площа Полтавського повіту 307 292 десятин, 296 279 жителів. Розформовано повіт постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 р.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 770