Історія Полтави

Належала Скліфосовській Софії Олександрівні — дружині М. В. Скліфосовського. Наприкінці 19 ст., до загибелі сина вченого, маєток називався “Отрада”. Займав площу в 600 десятин. Господарство було на винятково високому рівні. Землеробство велося за восьмипільною сівозміною, запільні ділянки засівалися люцерною. Утримувалися коні, велика рогата худоба, свині, птиця. Був плодовий промисловий сад, город, виноградник, пасіка (15 вуликів), хмільник. На косогорах і в ярах проводилося насадження дуба, клена, берези та ін. З 1871 р. Скліфосовський щоліта відвідував, а з 1900 р. постійно жив у садибі. Займався садом (виводив нові сорти фруктів), виноградником, хмільником (їздив у Чехію з метою вивчення хмелярства). У кінці 19 ст. на його кошти споруджено школу в пам’ять про сина Бориса, де селянські діти навчалися грамоті, сільському господарству, городництву, садівництву. Маєток Скліфосовських називали “Полтавською Швейцарією”. У 1919 р. дружина і дочка М. В. Скліфосовського були вбиті партизанами із загону Бібіка, який наступав на Полтаву, зайняту денікінцями, садибу поруйнували. Зберігся будинок, де жив вчений. На території садиби — 10 курганів.