Історія Полтави


Сайт Бориса Тристанова

↵ Повернутись на головну
Підтримка проекту:

Карта ПриватБанку
4149 4390 0512 1235

Історія Полтави

Сайт Бориса Тристанова

Тишевского И. больница

Лікарня І. Тишевського — перша лікарня для бідних на Лівобережній Україні.

Створена у 1797 р. у Полтаві штабс-лікарем Іваном Тишевським. До того служив у армії, брав участь у військових походах, у т. ч. був учасником російсько-турецької війни 1787—1791 рр., потім служив у лейб-гвардії Преображенському полку, а з березня 1797 р. — у Полтаві. Спершу надавав медичну допомогу та притулок бідним і безпритульним у своєму будинку, згодом на власні кошти збудував для них лікарню та аптеку, де лікував їх, за власні кошти забезпечував ліками і харчуванням. Оскільки хворі все прибували, а допомоги І. Тишевський ні від кого не одержував, він витратив усі свої заощадження і заборгував 1650 крб. Щоб вийти із скрутного становища, Тишевський, який до того ж мав велику сім’ю, вирішив продати свій будинок на 16 кімнат під народне училище. Незважаючи на матеріальну скруту, він продовжував допомагати хворим до 1802 р., коли був переведений із Полтави до Чернігова. Будинок лікарні і хворих І. Тишевський передав приказові громадського піклування за умови, що на утримання цього будинку й хворих від приказу буде виділятися 240 крб. Таким чином у 1802 р. приказом громадського піклування Полтавської губернії на казенні кошти було відкрито першу лікарню на 20 чол. у Полтаві. Завдяки своїй благодійній діяльності Тишевський зовсім розорився, тому у 1803 р. він звернувся через медичну колегію в придворну канцелярію з проханням виділити йому 10 тис. крб. або взяти за проценти його власний будинок (дерев’яний, оштукатурений і обкладений цеглою, на кам’яному фундаменті, розміром 18 х 8 сажнів) з усіма службами і землею до нього належною, або ж передати його в казну, щоб він міг сплатити борги і виправити своє матеріальне становище. Проте цар звелів продати будинок І. Тишевського під заклад.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 722-723